Кіндратівський ЗЗСО

Бабин Яр — всесвітньо відомий, очевидно найбільш моторошний, але не єдиний в Україні символ Голокосту. Масові страти людей за національною, етнічною, расовою, культурною, релігійною та класовою ознаками проводились тоталітарними режимами у XX столітті по всій Україні, а у часи Другої світової війни стали уособленням нацистської політики масового знищення населення.
Розстріли в Бабиному Яру відбувалися майже щоденно понад два роки — від вторгнення нацистів та їхніх союзників до Києва у вересні 1941 року i до завершення гітлерівської окупації міста у листопаді 1943 року — та стали відомі як символ «Голокосту від куль». За цей час було знищене практично все єврейське населення міста.
Близько сто тисяч жертв цього нацистського злочину —
військовополонені i цивільні громадяни, серед яких були представники єврейської національності i ті, хто намагалися ïx урятувати: українці, роми, караїми, учасники українського визвольного pyxy, заручники, порушники комендантської години, «саботажники», пацієнти психіатричної клініки.
Радянський режим методично знищував a6o спотворював пам’ять про жертв, вдавався до фізичного руйнування, маскування, забудови місць своїх злочинів. А сьогодні на Бабин Яр падають уламки ракет, посланих московським режимом на мирних українців. Завдання кремля впродовж сотень років не змінилося — загарбувати, вбивати, нищити, брехати, i знову
Нищити докази і свідків своїх лиходійств.
Усупереч надв’язуваній комуністами політиці брехні i забуття, пам’ять про трагедію Бабиного Яру та звірства тоталітарних систем в інших місцях України, а також про сміливих українців, які рятували євреїв у роки Другої світової війни, завжди зберігалася людьми — свідками, нащадками, близькими i просто небайдужими.
Нині Бабин Яр у Києві це відома у всьому світі меморіальна локація, місце спокою, але не заспокоєння. Подібні місця пам’яті мають слугувати світовій спільноті застереженням про небезпеку від ненависті, расизму, міжнаціональної ворожнечі, переслідування та знищення людей за етнічною, політичною, релігійною a6o іншими ознаками.
«Ніколи знову» — це була відповідь цивілізованого світу на численні злочини тоталітарних режимів минулого століття, данина пам’яті жертв, шана мужності героїв, нескореності народів та самопожертві праведників.
Але, на жаль, у XXI столітті все ще існує та намагається диктувати свої умови інший світ — тоталітарний, людиноненависницький, терористичний. Той, що в особі російської федерації знову приніс війну i геноцид на українську землю. Нацизм в росії відроджується в рашизмі, сповідуючи ту ж саму політику «розв’язання національного питання» (за версією рашистів — українського) та застосовуючи практично ті ж самі методи: масові страти, вбивства з особливою жорстокістю, фізичні та моральні тортури, спалювання тіл з метою приховати свої злочини, викрадення та вивезення людей, зокрема дітей.
Минулого року новини та світлини зі звільнених українських міст i сіл жахнули все людство. Сьогодні, коли минуло понад 580 днів спротиву України рашистській навалі, ці кадри та сюжети зі свідченнями про злочини терористичного московського режиму стали ледь не буденним контентом, який, безумовно, пробуджує лють в більшості українців, але вже не мас ефекту сенсації чи навіть адекватного подразника свідомості для тих, кого це безпосередньо не стосуються. Важливо усвідомити — не можна звикати, піддаватися втомі’, змирятися чи замирятися.
Світ має пам’ятати — геополітичні мир i безпека можливі тільки після повного знешкодження aгpecopa та притягнення винних до відповідальності, як свого часу було покарано нацистських злочинців. Відсторонитися, вочевидь, не вийде. Непокаране зло має властивість розповзатися все далі. Доказів i свідків у процесі над московським тоталітарним режимом, що сьогодні чинить терор на українській землі, вже е більше ніж достатньо.

***29 вересня – день пам’яті жертв Бабиного Яру.
Бабин Яр став всесвітньо відомим через масові розстріли, переважно євреїв, у 1941-1943 роках, здійснені в Києві нацистським окупаційним командуванням під час Другої світової війни.
*** Тут відбулось незабутнє за масштабами, заздалегідь сплановане і вирахуване до деталей вбивство мирних людей – євреїв, українців, росіян, ромів, переважно жінок, дітей, старих. Тут були закатовані військовополонені, партизани, підпільники, православні священики, які відмовились проголошувати в церквах молитви за фюрера і врятовували від розстрілу євреїв.
***У 1946 році на Нюрнберзькому процесі наводилася оцінка загиблих – більш 100 тисяч осіб згідно з висновками спеціальної державної комісії для розслідування нацистських злочинів під час окупації Києва.
***У пам’яті українців трагедія Бабиного Яру не має строків давності.
***У Костянтинівці теж є свій «Бабин Яр». На північно -західній околиці міста – це Сергіївська балка, де, за свідченнями старожилів, покояться останки жертв нацистів – людей різних національностей і віросповідань.
Всі поховані там були вбиті гітлерівцями і поліцаями під час 22 місяців окупації Костянтинівки, з 29 жовтня 1941 року по 6 вересня 1943 року.
***Серед них близько трьох тисяч єврейського населення. Сюди ж вивозили і заривали тіла військовополонених та мирних громадян, розстріляних і закатованих у таборі Dulag 172, що був розташований на території хімічного заводу.
На згадку про розстріли євреїв люди досі називають Сергіївську балку «Єврейською».
***У 1947 році на братській могилі був встановлений пам’ятник. У 2004 році до 60-ї річниці звільнення Донбасу від нацистських загарбників пам’ятник був реконструйований.

ШКОЛА ДВЕРІ ВІДЧИНЯЄ…
Помахало прощальним крилом літо і прийшла пора золотої осені – початок якої є справжнім святом для дітей, особливо схвильовані найменші – для них школа відчиняє двері вперше! Сьогодні, Першого вересня, ЗЗСО гімназія №2 прийняла у свої обійми першокласників, які стали довгоочікуваними та бажаними членами шкільної родини. Разом зі своєю першою вчителькою, Ольгою Миколаївною вони почнуть цікаву подорож до країни Знань. І хоча для нинішніх першокласників навчання буде не зовсім звичайне, вчителі нашої школи дуже постараються зробити його різноманітним, забезпечити малюкам цікаве дозвілля. Першачків привітали майбутні випускники – для них перший дзвоник прозвучить сьогодні востаннє!
Щиро вітаємо всіх учнів, батьків, вчителів зі святом Першого дзвоника!
У добру путь, наші любі першачки!

1 вересня – особливий день у житті кожного школяра. День, з якого починається дорога в майбутнє для кожної людини. Свято першого дзвоника об’єднає педагогів, батьків, учнів у дружню шкільну родину. Сьогодні розпочався новий навчальний рік, який завжди означає відкриття нової осяйної дороги – дороги до знань, до нових звершень!